Щоденник юридичної практики (24 група)

06.06.2017. У вівторок ми мали нагоду відвідати Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України. Експертна служба є системою державних спеціалізованих установ судової експертизи, діяльність якої спрямовується і координується Міністерством внутрішніх справ України. Експертна служба МВС безпосередньо підпорядковується Міністру внутрішніх справ України. Там нам провели екскурсію, розповівши про те: що правоохоронці роблять на місці ДТП; якою зброєю користувалися за часів СРСР та яка є актуальною зараз;     які фотоапарати використовували останні 50 років для фіксування доказів з місця події; як роблять ДНК-експертизу тощо. Загалом, ми дізналися, що існує наука, яка досліджує методи і засоби, які застосовуються в кримінальному судочинстві з метою запобігання злочинам, їх розкриття та розслідування, а також під час розгляду кримінальних справ, і називається вона криміналістикою.

У першому залі нам відразу впала в око інсценізація ДТП. Жінка, яку збила машина, лежала на підлозі, навкруги збирали речові докази криміналісти. Поряд було виставлено ножі та саморобна зброя, яку до музею передали зі справжніх місць злочинів. У другому залі було виставлено експертне супроводження протидії незаконному обігу наркотиків. Розповідали про історію виникнення та поширення наркотичних засобів та методи боротьби з ними. Також цікавою була зала, де розповідали про судову фотографію та відеозйомку. Тут ми побачили, як робляться фотопортрети злочинців, а також підроблюють паспорти та гроші. Фальшивим купюрам виділили окремий стенд, вражала їх схожість до справжніх .

07.06.2017. У середу ми ознайомилися з роботою нотаріуса (нотаріус – особа, спеціально уповноважена на вчинення нотаріальних дій, серед яких засвідчення згідності копій документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах). Пилипенко Оксана Юріївна – нотаріус з багаторічним стажем роботи, провела цікаву лекцію. Вона показала нам давні документи й провела паралель із сучасним станом документації .  

Також у цей день ми потрапили до Музею України у Другій світовій війні. Спочатку ми відвідали музей АТО. Антитерористична операція – назва подій, що відбуваються сьогодні на Сході України. Саме ця екскурсія була найактуальнішою, адже ми повинні пам'ятати та знати, що відбувається в нашій країні. Ми є свідками й учасниками важливої сторінки в історії. На першому поверсі – експонати з місць бойових дій у Луганську та Донецьку; це діюча експозиція, до якої щодня вносяться корективи – щодо загиблих воїнів, чиї історії представлені у музеї, або щодо заміни старих експонатів новими.

Другий поверх присвячений історії перемог та поразок України у Німецько-Радянській війні. Тут представлені речі загиблих, щоденники їх матерів, історія знищення євреїв у Бабиному Яру, а також численні медалі та прапори тих часів. Завершується історія «залів другого поверху» довгим коридором, на стінах якого розвішені фотографії із родин загиблих у війні, в центрі розташований стіл, на якому стоять безліч склянок, перед ними – звістки про смерть під скляними рамками. Також нам вдалось поспілкуватися з автором цієї експозиції. Третій поверх демонструє усі масштаби трагедії – під величезним куполом на білосніжних стінах викарбувані імена та прізвища усіх воїнів, що боронили українські землі та здобували незалежність у період 1941-1945рр.

Найбільше нас вразили фотографій двох жінок похилого віку. Одна жінка втратила на війні 10 своїх синів. Своїй єдиній доньці перед смертю вона сказала «Якщо тобі буде погано – згадай мене, бо гірше за це в тебе вже не буде». На другій фотографії зображено жінку й 15 її дітей, всі з яких пережили Другу світову. Після екскурсії, коли поверталися додому, ми більше мовчали – втома і насичення інформацією та думками зробили свою справу.

08.06.2017. У четвер мав місце візит до Верховної Ради України, а також до Комітету з питань правової політики та правосуддя. Зустріч проводив Князевич Руслан Петрович, який розповідав про роботу комітетів в цілому, а також про обов’язки комітету з правових питань та правосуддя. Ми мали цікаву бесіду з народним депутатом України Леонідом Ємцем, випускником нашого ліцею. Він розповів не тільки про роботу комітету, а ще й про те, як йому допомогло його навчання в УГЛ, як можна потрапити на практику до ВРУ, які зроблено або заплановано зробити реформи у сфері судочинства і ще багато чого цікавого. Сиділи ми при цьому в самому залі засідань, що додавало відчуття власної важливості й відповідальності за майбутнє країни. Після цього ми мали екскурсію всередину ВРУ, познайомились з архітектурними особливостями будівлі, побачили відоме полотно «Державотворення» (Олексій Кулаков, 2001 р.), на якому відображено момент прийняття Акту проголошення незалежності України, та побували всередині зали пленарних засідань, якраз під час одного з них. Це було доволі незвично, адже зазвичай ми бачимо ці засідання й промови лише з екранів телевізорів.

09.06.2017. Завершальним етапом профільної практики став візит до Вищого адміністративного суду України. Насправді, суд виглядає не так, як ми звикли його бачити за допомогою ЗМІ, а також у фільмах та серіалах. Нас провели кулуарами та кабінетами співробітників суду, яких зараз налічується близько трьохсот, зокрема 43 – судді; показали, як справа проходить свій шлях від позивача до судді, розповіли про історію адміністративної судової справи та дозволили відчути на собі роль судді, вільного глядача чи будь-якої зі сторін – позивачем чи відповідачем. Ми поспілкувались із секретарем судді – Олендером Ігорем Ярославовичем .

Підводячи підсумки, хотілося б сказати, що незалежно від того, юридичний напрямок ми оберемо чи абсолютно йому протилежний – право необхідно кожному (Єлизавета Сук, Юлія Крачковська, Єлизавета Мамотюк, Анна Івченко, Аліса Гамянін, Катерина Капій).