21 березня у Міжнародний день поезії в ліцеї лунали авторські поезії наших ліцеїстів та вчителів. Виявляється, ліцейна родина багата на юних поетів, адже у нашому закладі діє літературна студія «Натхнення», яку очолює Катерина Миколаївна Бальоха, заслужений учитель України.
Юні поети дарують свої поезії усім читачам ліцейного сайту:
Чому зірки спадають вниз так рідко?
Там, в Небесах, незримий ураган.
А як спадають, то настільки швидко,
Що розуму здається – то обман.
І зазирнувши лиш на мить за обрій,
Згоряють від сліпучої краси.
І тихо обернувши ключ від Неба,
Кидають в душу танучу, мені.
Мені, що знов звело від дива подих.
Хтось опустився поруч, я відчула це ураз –
Спинився час, життя очей не зводить,
Замилувавшись світом коло нас.
Воно виходить м'яко і безшумно,
Збираючи розсипану красу,
Збираючи людські поснулі душі,
Що й не згадають цього після сну.
І сидячи отак, пліч-о-пліч на даху,
Ми кожну ніч вбираємо Божественну росу.
Я відчуваю тихий життя дотик зрідка
Й завмерлий часу погляд, що Небо. Я жива.
Поліна Ільїних, ліцеїстка 21-ї групи
Тріумф й життя. Вогонь. Весна.
Палай же, серце, і запалюй груди:
І воля гряне, мов луна.
Піди сюди, сюди, скоріше ж — підійди:
гремить тут світло й тиша мов горить,
тут пісню ворони співа, тут сяють вівтарі,
піди сюди, скоріш — піди та і впади.
Усе життя живе, живе і жде, й чекає,
й повнить самим собою кожну нову мить.
Багато в світі зла! Але ж і скільки раю;
піди ж скоріш сюди, він зве тебе й кричить.
І воля гряне, мов луна.
Який же чудний лик, що бачим мимохідь:
тріумф й життя. Вогонь. Весна.
Прорвись, мов вітер рветься через гірський пік,
мов хвилі б'ються в прямовисні скелі,
мов буря — грім гримить, і мало, мов в пустелі!
Хай чують всі твій клич — багатоликий крик —
він стяг помітного невидного джихаду,
він — дуб, бо міць, він кедр — з висóти спогляда
на світ, мов вічний гість нової інтифади,
та вічний зов себе, воскреслого Христа:
Тріумф й життя.
Вогонь.
Весна.
Володимир Носко, ліцеїст 31-ї групи
Стефаник. Рефлексії
В тремкому світлі Вашої сльози –
Осколки долі й болю надлюдського,
Життя скрижалі – мудрості ази:
Сини.
Марія.
Хрест камінний Слова…
Шляхами долі вітер не прочах…
Пекельний смуток – світу панорама –
Десь доля наша – чайкою в степах…
Мій добрий Боже, змилуйся над нами!
В тремкому сяйві Вашої сльози
Відкрита рана серця – на долоні
Я задихаюсь в полум’ї агоній –
Нестерпний відчай в полум’ї грози
Блага,
Волає,
Молиться – ячить
Вам неприємно?
Боляче?
Мовчіть!!!
Прийде весна – зустрінете, як є –
Святе і грішне літечко своє,
А роки те, і оне, і тотеж –
Пряди своє весіллячко, мереж…
Василь Стефаник… Серця бистрина…
Сини.
Марія.
Слово.
Новина…
К.М.Бальоха, заслужений учитель України