"Педагогіка свободи"

Серпнева педагогічна рада: «Педагогіка свободи»

в громадсько-державній моделі управління ліцею»

Уперше в історії ліцею традиційна серпнева діалогова педагогічна рада «Педагогіка свободи» в громадсько-державній моделі управління ліцею» проходила в залі засідань вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Полеміка освітян велася навколо актуального в Європі та світі питання «педагогіки свободи». Цей термін уперше ввів у наукову педагогічну термінологію бразильський учений Пауло Фрейре, а в сучасній українській освіті це поняття та філософію сучасної освіти порушує наш директор, народний учитель України, кандидат педагогічних наук Г.С.Сазоненко. («Директор школи». – 2014. – №4 )

Учасниками діалогової педагогічної ради стали: педагоги, батьки, ліцеїсти та науковці – І.Г.Єрмаков, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України, О.І.Власова, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедрою психології розвитку Київського національного університету імені Тараса Шевченка; А.О.Приятельчук, кандидат філософських наук, професор, завідувач кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У центрі уваги освітян поставали питання: що таке автономія закладу? Що таке автономія вчителя? Що означає свобода особистості в сучасній освіті?

Із нотаток діалогової педагогічної ради:

Л.М. Кравчук, голова Піклувальної ради ліцею, перший президент незалежної України: «Свобода – це мати свою думку, мати свою позицію і мати повне право їх відстоювати і захищати… »

Г.С. Сазоненко, директор ліцею, кандидат педагогічних наук, народний учитель України: «Чому обрано сьогодні саме таку тему педагогічної ради? Відповідаючи на це питання зауважу, що це − події листопада-грудня в Україні (побиття студентів…); розстріл патріотів й втеча бандитської влади; пам'ять про «небесну сотню»; анексія Криму і події на Сході, а ще відродження нації – гордих і «свобідних» українців. Як виховати нове покоління вільнодумців? Де межі свободи учителя, учня? Як навчати свободи в школі? Спробуємо дати відповіді на ці питання й визначити кожному вчителеві для себе чому «Навчання свободи… ще важче, ніж сама свобода» за визначенням М. Малерба, як навчати свободи в ліцеї…».

О.М. Іващенко, заступник директора з навчальної роботи: «Маю сміливість говорити сьогодні про свободу в освіті директора школи. Чи має сучасний директор навчального закладу свободу і в чому вона виявляється? Свобода директора виявляється перш за все у балансі. Балансі, подекуди, на межі. Оскільки з однієї сторони, директор – це управлінець, головне завдання якого «тримати щит над школою», а з іншої – він теж член педколективу, який потребує захисту та підтримки. Директор має балансувати між дотриманням інколи доволі суперечливих законодавчих та нормативних актів, при цьому створюючи школу, в якій у кожної дитини була б свобода бути самим собою. Проте, як відомо, межі власної свободи ми, зрештою, встановлюємо самі собі, зокрема, і директор школи. Тому у таких непростих умовах для успішного розвитку нашого ліцею нарівні з кадровими, матеріально-технічними, інформаційними ресурсами директор має застосовувати ресурс власної свободи, який проявляється: у пошуках свого вчителя; у виборі індивідуального проекту розвитку школи; у свободі формування власної управлінської команди; у захисті від брехні та негативу; у свободі від педагогічних стереотипів; у можливості фінансової свободи, хоча би у межах кошторису. Сьогодні, на жаль, маємо констатувати брак свободи у шкільній освіті нашої держави».

Л.О. Доненко, заслужений учитель України: «Не випадково на повістку дня Галина Стефанівна винесла проблему педагогіки свободи. Адже сьогодні Україна кров’ю своїх синів відстоює право на свободу і незалежність. І в цьому контексті ми розглядаємо таке об’ємне і, разом з тим, конраверсійне поняття, як педагогіка свободи. Сьогодні вже у виступах наших колег звучали цікаві визначення, серед яких і класичне: Свобода – це усвідомлена необхідність. Хотіла б нагадати життєве кредо нашого директора – Г.С. Сазоненко: «Маю мужність жити і працювати за власними ідеями і принципами». Мені здається, що між цим висловом і поняттям педагогіка свободи багато спільного. Але, чи хто з нас, шановні колеги, має таку мужність? Чи кожен має силу волі, силу дії, щоб жити і працювати за ідеалами педагогіки свободи? Думаймо, працюймо над самоствердженням у житті. Добре розумію, що сьогодні у такий доленосний для нашої країни час, кожен учитель має перейнятись високою ідеєю служіння своєму народові і плекати в душах наших вихованців почуття відповідальності за долю рідної землі, гордості за мужність і незламність її захисників. Це і буде нашим внеском у розвиток педагогіки свободи».

Учасники діалогової педагогічної ради прийшли до висновку – необхідності реального втілення філософії «педагогіки свободи» у сучасній освіті України та визначення нової ролі професійно компетентностого «європейського вчителя». Елементами «європейськості» як складової професійної компетентності вчителя мають стати:

1. Європейська ідентичність. Європейський учитель свідомий як свого національного коріння, так і належності до загальноєвропейської спільноти народів;
2. Європейське знання, яке передбачає обізнаність учителя з особливостями освітніх систем інших країн, з освітньою політикою регіонального рівня;
3. Європейський мультикультуралізм. Європейський учитель з повагою ставиться до національної культури та є відкритим до інших культур, володіє навичками впевненої, однак не домінуючої поведінки з представниками інших культур.
4. Європейська мовна компетентність. Європейський учитель володіє більш ніж однією європейською мовою. Навичок володіння та викладання іншими мовами він набуває в системі педагогічної освіти та подальшого професійного розвитку.
5. Європейський професіоналізм. Європейський учитель здобув освіту, яка дає йому можливість викладати у будь-якій європейській країні. Він застосовує «європейський» підхід до викладання предмета своєї спеціалізації та міжпредметних тем, що передбачає трактування навчального матеріалу з позицій європейської перспективи;
6. Європейська громадянськість. Європейський учитель повинен жити і працювати як громадянин Європи, що поділяє такі цінності, як повага до прав людини, демократія, свобода. Критичний стиль його викладання повинен сприяти формуванні автономних, відповідальних та активних громадян Європи завтрашнього дня;
7. Європейська мобільність учителів. Європейський учитель сприяє розвитку мобільності учнів, надаючи їм можливість встановлювати віртуальні та реальні контракти з однолітками інших європейських країн. Обміни учнями в рамках програми ЄС є засобом, що надає додаткові можливості взаємного навчання, нового розуміння європейської громадянськості.