Є люди ніби зорі… Їх немає поруч, а вони освітлюють шлях…

15 грудня ліцейна родина вшанувала пам'ять Великого Українця, публіциста, літературознавця, філософа, правозахисника, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка (1995),  члена Української Вільної Академії Наук, духовного наставника нашого закладу  Євгена Олександровича Сверстюка.

Життя й діяльність Євгена Сверстюка – це приклад людської та національної гідності, це постійний пошук Правди і Справедливості, це Віра і Любов, незважаючи на випробування долі та переслідування влади.

Багато справ за плечима Є.Сверстюка… Публіцистична діяльність, Клуб творчої молоді, коло шістдесятників – В.Стус, Л.Костенко, І.Дзюба, І.Світличний…Численні статті, публічні виступи Є.Сверстюка перед інтелігенцією, студентами, школярами на радо і телебаченні впливали на подолання інерції, страху в суспільстві, на відродження національних і особливо духовних цінностей.

У незалежній Україні Є.Сверстюк у 1995 році отримав Національну премію імені Тараса Шевченка за книги «Блудні сини України» і есеї, за які він відбув ув’язнення «Собор у риштованні», «Іван Котляревський сміється».

26 листопада 2013 року за видатні заслуги в утвердженні суверенітету та незалежності України, мужність і самовідданість у відстоюванні прав і свобод людини, плідну літературно-публіцистичну діяльність та з нагоди Дня свободи Президент нагородив Євгена Олександровича орденом Свободи.

Це – унікальна людина в історії України, це особлива людина в житті нашого ліцею, адже він радо спілкувався з молоддю, умів слухати і мудро навчати, своїм життям випромінював унікальний приклад духовного аристократизму.

Душевно, щиро лунали теплі слова про Євгена Олександровича з вуст Алли Арсенівни Ткач, почесного вчителя ліцею, Олени Голуб, упорядниці збірки поезій Є.Сверстюка «Писані синім крилом», Лесі Матвійчук, Олексія Ананова – випускників ліцею, які особисто знали цю неповторну Людину.

Зі спогадів про Є.Сверстюка:

• Олексій Ананов, випускник ліцею, журналіст, телеведучий: «Ми – щасливі ліцеїсти, оскільки мали можливість спілкуватися з тими українцями, які мали пряме відношення до творення незалежної Української держави. Пан Євген дуже любив ліцеїстів, щиро прислухався до думки кожного, шанував думку іншої людини, цінував життя і вчив нас жити по совісті»
• Леся Матвійчук, випускниця ліцею, лауреат премії Василя Стуса, помічниця Євгена Сверстюка, яка нині очолює «Євромайдан SOS», нагороджена в 2016 року премією Захисника демократії в раках Парламентської асамблеї ОБСЄ «за винятковий внесок у просування демократії та захист прав людини»: «Є. Сверстюк – людина виняткової чесності й порядності. Він належав до покоління шістдесятників, був людино скромною і водночас глибокою, віруючою і порядною.  Доторкнутися до величі постаті Є.Сверстюка – це велике щастя…А нам пощастило чути й спілкуватися з цією великою Людиною»

Змінюються часи й покоління, президенти й уряд, але ми не маємо права забувати Тих, хто мріяв про Українську державу, про тих, хто відстоював права людини, про честь і гідність Людини, оскільки це вічні цінності Людини.

Актуально й сьогодні лунають слова-звернення до молоді Є.Сверстюка: «Молодь повинна долати українську хворобу порізненості, ледачого самозаспокоєння й неуцтва, споживацького патріотизму і позірної релігійності. Спадкову хворобу. Як завжди, нормальна молодь гуртується в об’єднання, де культивуються принципи безкорисливости, змагальности, ідеалізму. Без ідеалізму і романтизму немає молоді».

Прислухаймося до слів Великого Українця…