Українська мова й писемність — це здобуток культури і духовної діяльності українського народу. В ній і мудрість віків, і пам'ять народу, і щирість душі. Українська літературна мова зародилася ще в глибоку давнину, перед офіційним прийняттям християнства, тобто перед 988-м роком, були навіть свої перші переклади. Але, звичайно, роком народження літературної мови вважається 988-й — рік уже офіційного хрещення Київської Русі. Основоположником сучасної української літературної мови вважається Т. Г. Шевченко, який створив єдину чітку мовностилістичну систему, вивів українську мову на рівень високорозвинених європейських мов, відкрив для неї необмежені перспективи розвитку. «Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу» (Олександр Олесь).
Свято  української писемності та  мови,  яке щороку відзначають 9 листопада у день пам'яті Преподобного Нестора Літописця, послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія, у ліцеї розпочався флешмобом "Моєї мови золота скрижаль". А диктант національної єдності  вихованці та вчителі писали разом із П.П. Кононенком, членом Піклувальної ради ліцею, доктором філологічних наук, професором, лауреатом  міжнародної премії імені Й.Г.Гердера. Написання диктанту для ліцейної родини не тільки перевірка знань української мови, граматики чи пунктуації, насамперед, це  повага до Державної мови.