Гудуть екологічні дзвони. Тривогою і болем наповнені їх звуки.

Болем – за нашу землю, за отруєні хімікатами ріки, озонові діри…

Найгіркішими нотами звучать голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках. Уже 30 років пройшло з того часу, як пролунав вибух на Чорнобильській атомній, але і до сьогодні  ми з болем згадуємо тих,  хто віддав своє  життя,  рятуючи людство.

Цій події була присвячена імпреза «Чорнобильська молитва», яку підготували учні 11 групи. Ліцеїсти згадали імена 28 героїв-рятівників та вшанували хвилиною мовчання тих, які ціною власного життя ліквідували  пожежу на станції.  Ліцеїсти, учасники імпрези, були зворушені віршем «Стоять озера в пригорщах долин»  Ліни Костенко, який прозвучав у виконанні учениці Денис Надії.  Рядки з книги «Чорнобильська молитва» Світлани Алексієвич,  лауреата Нобелівської премії, торкнулися сердець кожного.

Зворушливою  видалась  інсценізація вірша В.Бурім «Чорнобиль-трава» у виконанні Гончаренко Олександри та Балюк  Богдани (розмова мами і дитини про чорнобиль-траву як уособлення біди).

Над цінністю життя, краси природи змусили замислитись слова цієї поезії: