Альберт Бандура
Альберт Бандура — вчений-психолог. Був професором Стенфордського університету, президентом Канадської та Американської психологічної асоціації, автор понад шести книжок з психології, і просто геній.
Народився 4 грудня 1925 року в невеликому селищі Мандері, що на півночі Канади, у великій сім’ї, де налічувалося шість дітей, серед яких він був наймолодший. Мати Альберта ― українка, а тато ― поляк. Шкільні роки проходили у невеликій школі, де було лише два вчителі, які й вели весь курс навчання, тому відповідальність за отримання знань фактично лежала на студентах. Але це не завадило Альбертові продовжити своє навчання в університеті штату Айова. У 1951 році захистив магістратуру, а в 1952 — докторську дисертацію. У 1953 році він уже працював у Стенфордському університеті.
Найвідомішими роботами Альберта Бандури стали:
- Експеримент «Лялька Бобо»;- Спосіб імітаційного навчання;
- Соціально-когнітивна теорія.
Альберт є автором понад 50-ти статей, в яких він досліджував різні аспекти психології людини. Найбільш поширеною сферою вивчення була агресія, агресія підлітків. Більшість відомих біхевіористів стверджували, що агресивність підлітків обумовлена двома наступними пунктами: підкріпленням (підтримкою) чи нагородою. Але саме Альберт Бандура довів, що це не так.
Завдяки експерименту «Лялька Бобо» та своїй теорії імітаційного навчання він довів, що норми поведінки людини встановлюються ще з дитинства, через імітаційне навчання, наприклад: дитина бачить, як мама складає білизну, пізніше вона буде робити так само.
В експерименті «Лялька Бобо», де дітям показували відео на якому жінка знущається над лялькою, через певний час діти почали вчиняти так само. І постає питання «Чому?», адже ніхто не заохочував їх до цього.
У роботі «Соціально-когнітивна теорія» ми можемо знайти відповідь на це питання.
Якщо говорити коротко, то поведінка людини складається з трьох компонентів: саморегуляція, самооцінка, самовідповідальність. Будь що з того, що ми бачили проходить через етап оцінки, і тоді відбувається процес схвалення чи заперечення, оскільки дитина не має достатньої кількості знань для аналізу, то побачене автоматично схвалюється. Тому наступного разу дитина вчинить так само через саморегуляцію. На другому етапі, самооцінки, схвалення відбудеться через наявність інформації раніше.
Тому будь-що з того, що бачить дитина, сприймається одразу й безповоротно; жорстокі ігри, фільми, а тим паче агресивна поведінка ближніх підсвідомо ідентифікується, як норми її власної поведінки, і пізніше використовується.
Саме це дослідження принесло Альберту Бандурі найбільшу популярність.
У 1959 році став членом Американської психологічної асоціації.
У 1969 році видав книгу «Принципи поведінки людей».
У 1974 році став президентом Канадської психологічної асоціації.
Альберт Бандура являється володарем почесних звань багатьох університетів, зокрема університет Саламанка в Іспанії.
Але незважаючи на шалені успіхи у науковій діяльності, Альберт також обзавівся сім’єю, був одружений, має двох дочок та двоє онуків.
(підготувала Софія Чеботько, 11 група, УГЛ, м.Київ, Україна)
Джерела:
Inside the Psychologist’s Studio: Albert Bandura